Ігрове навчання в початковій школі

 «Ігрове навчання, як метод нестандартних форм організації навчання шляхом творчої і пізнавальної активності молодших школярів»

На даний час, 2011 – 2012 навчальний рік,  я закінчила роботу над третім етапом самоосвітньої діяльності, який був практичним. Метою цього етапу було:практичне випробування обраних елементів  новітніх методик. Зміст роботи: проведення практичних занять за обраними методиками, виокремлення позитивних та негативних сторін обраних методик,  вироблення рекомендацій з питань обраних методик; впровадження в практику роботи опрацьованого теоретичного матеріалу; початкове застосування на окремих етапах уроку; комплексне застосування на різних етапах уроку; організація нестандартних уроків відповідно до обраної теми самоосвіти.

Під час роботи на цьому етапі було виявлено й відібрано найраціональніші форми та методи роботи,  впроваджено в практику набуті теоретичні знання, набуваючи таким чином власного досвіду роботи з даного питання.

Мною були розроблені та проведені уроки з використанням елементів ігрових методик та новітніх технологій:

Урок-телепередача з трудового навчання «Елементи графічної грамоти під час роботи з папером і картоном. Виготовлення декоративної паперової сумочки».

Українська мова «Велика буква в іменах, по батькові та прізвищах».

Українська мова «Розповідні речення».

Українська мова «Наголос. Наголошений склад. Складотворна роль голосних звуків».

Урок-казка з математики «Гуси-лебеді» «Розв’язування прикладів і задач. Повторення».

Інтегрований урок з розвитку мовлення, читання та образотворчого мистецтва « Складання тексту-опису «Їжачок»».

Підготовила портфоліо, де прослідкувала динаміку власної професійної діяльності, продемонструвала найбільш значущі результати практичної діяльності для оцінки своєї професійної компетентності.

Підготовила матеріали на виставку «Освіта Чернігівського району – 2012» . «Дитяче об’єднання  Здоров’ятко»

У 2012 році пройшла курси підвищення кваліфікації, під час яких було написано курсову роботу на тему: «Ігрове навчання, як метод нестандартних форм організації навчання шляхом творчої і пізнавальної активності молодших школярів».

Підготувала виступ на методоб’єднаня початкових класів на тему:«Інтегрований урок як одна з нетрадиційних форм організації навчання молодших школярів».

Національна доктрина розвитку освіти ставить перед учителем завдання створити дитині умови для її максимального самовизначення й саморозвитку. Для цього процес навчання має бути сконструйований з максимальним наближенням до запитів і можливостей дитини.

 Працюючи з учнями початкових класів та маючи досвід багаторічної праці, я звернула увагу на те, що гра – провідний вид діяльності, що визначає розвиток дитини. Це зумовлено особливостями психічного та фізіологічного розвитку дитини.

Основне завдання, яке я ставлю перед собою: навчання дітей проводити в цікавій формі. Адже практика показує, що найбільш ефективно діти молодшого шкільного віку сприймають навчальний матеріал, який було подано цікаво і нестандартно у вигляді гри.

Гра настільки природна дітям, що вони ладні гратися й гратися, приймаючи всі умови з вдячністю, зачаровані видовищністю, перебігом дій, можливістю рухатися, мати успіх серед ровесників. Захопившись нею, дитина не помічає, що вчиться, запам'ятовує нове, орієнтується у незвичайних ситуаціях; що поповнюється запас її понять, уявлень, розвивається фантазія. 

Ігрові елементи дають змогу мені зацікавити учнів і протягом досить тривалого часу підтримувати їхній інтерес до складних питань, властивостей і явищ на яких у звичайних умовах зосередити увагу дітей не завжди вдається. Більш ніж у будь – якій іншій діяльності, колективній грі виявляються особливі якості кожного, формуються стосунки з ровесниками.

Дійовим засобом залучення учнів до навчальної діяльності, до одержання радості від пізнання є навчальна гра. Саме вона має велике значення в задоволенні людської потреби пізнання світу, входячи у психічний і фізичний світ дитини з перших днів її існування .

Наукове осмислення сутності гри та її значення для розвитку дітей було започатковано в психології. Першооснови педагогічної діяльності закладені теоріями і системами дошкільного виховання у Ф .Фребеля і М. Монтессорі. Також ця проблема знайшла відображення в дослідженнях багатьох педагогів: Н.П.Анікєєвої, П.П.Блонського, О.С.Газмана, П.Ф.Лесгафта, А.С.Макаренка, П.І.Підкасистого, С.Русової, В.О.Сухомлинського, Я.Ф.Чепіги, С.М.Тютюнникової, К.Д.Ушинського, С.Т.Шацького, М.Г.Яновської та ін. Проблемою сутності гри цікавилися також зарубіжні вчені: К.Бюлер, Дж. Дьюї, Дж.Селлі, В.Штейн та ін. Гра, як і будь-який засіб, стає виховним фактором тільки в разі дотримання низки умов. ГОЛОВНЕ З НИХ - це навчально-виховне ставлення вчителя до дітей, що виражається за допомогою ігрових прийомів. Його можна назвати ігровою позицією педагога . Отже, цінність гри в освітньому процес початкової школи здебільшого забезпечується і підтримується грамотно побудованою стратегією та тактикою діяльності вчителя початкових класів . Ігрова діяльність добре поєднується із "серйозним навчанням", слугує начебто першим поштовхом для подальшої самостійної діяльності. Мета введення ігрового навчання полягає у тому, щоб навчальний процес відбувався за умови оновленої, постійної, активної взаємодії учнів та вчителя.

Варто зауважити, що гра має зберегти свій навчальний характер і не перетворитися у своєрідну "виставу". До використання навчальної гри потрібно підходити дуже вдумливо, обережно. Ігри доречні й ефективні не на всіх заняттях. Найбільш продуктивні вони на уроках узагальнення отриманих знань, закріплення їх або вироблення практичних умінь і навичок. Саме на цих заняттях навчальні ігри потрапляють на благодатний грунт знань, отриманих учнями під час вивчення теми. Дидактична гра - не самоціль на уроці, а засіб навчання і виховання. Гру не можна плутати із забавою, не слід розглядати її як діяльність, що надає задоволення. На дидактичну гру потрібно дивитися як на вид творчої діяльності у тісному зв'язку з іншими видами навчальної роботи . Якщо спочатку учень може зацікавитися лише грою, то дуже швидко його вже цікавитиме пов'язаний із нею матеріал, в нього виникне потреба вивчити, зрозуміти, запам'ятати цей матеріал, тобто готуватися до участі в грі . Саме за допомогою гри розв'язується багато перспективних і поточних завдань початкового навчання. Інтелектуально-пізнавальні ігри не суперечать серйозності та глибині змісту освітньої діяльності, завдяки їм діти якнайкраще застовують важливі для них знання, переходять від репродуктивного рівня активності через пошуковий до творчого .

Важливо створювати під час ігрової діяльності на уроці ситуації успіху, бо це - єдине джерело внутрішніх сил учня, що народжує енергію для подолання труднощів і бажання вчитися  за сучасних умов. Завдяки грі школярі вчаться виборювати перемогу, прагнуть до успіху, концентрують волю, досягають поставленої мети, вимогливо ставляться до себе, бачать перспективу власного зростання й усвідомлюють потребу самовдосконалення. Гра неможлива без емоцій. У своїй ігровій діяльності дитина відтворює ті об'єкти, події, які торкаються її почуттів, привертають увагу, тобто емоційно захоплюють. Активність діяльності мислення та уяви, їх зв'язок з емоціями сприяють виникненню яскравих образів, ситуацій, які дитина реалізує в грі. Під час проведення дидактичних ігор слід створювати і підтримувати у дітей особливий, ігровий, емоційний стан. Поряд із задоволенням, радістю та гордістю діти можуть відчувати іноді почуття образи, засмученості, тому в ході гри дуже важливо коректно, але наполегливо виправляти їхні помилки, за необхідності делікатно підтримувати дисципліну, не допускати суперечок та грубості, поступово виховуючи у дітей витримку, почуття справедливості, товариства та взаємовиручки, наполегливості у досягненні мети.

Слід також не забувати, що засобами ігротехніки удосконалюється й мовлення учнів. Адже ця форма є найемоційнішою з-поміж усіх інших форм здобуття знань, а оскільки мовлення невіддільно пов'язане з інтелектуально-емоційною сферою кожної особистості, гра сприятиме глибшому засвоєнню української мови, створюватиме прекрасні можливості для розширення й пожвавлення мовної практики молодших школярів.

Ще однією важливою якістю ігрового навчання є його оздоровчі можливості. Психологи вважають, що діти молодшого шкільного віку сьогодення характеризуються підвищеною дратівливістю, емоційністю, агресивністю, досить швидкою стомлюваністю, нестійкою увагою, ситуативністю поведінки. У зв'язку з цим я пропоную спрямувати гру як метод організації освітнього процесу на оздоровчі її можливості, що адаптує молодших школярів до нового режиму психофізичної активності, регуляції і нормування їх інтелектуального, емоційного і фізичного навантаження, зберігає і зміцнює здоров'я, а також допомагає упереджувати та долати недоліки у фізичному розвитку.

Отже, гра не тільки вчить і розвиває дитину, вона ще й лікує. Як проста емоційна розвага, вона має велике значення для відновлення психічних сил дитини після будь-якої напруженої діяльності. Виходячи з вищезазначеного, підсумовуємо:

— дидактична гра — це засіб навчання і виховання;

— ігрова діяльність добре поєднується із "серйозним навчанням";

— під час ігрової діяльності на уроці створюються ситуації успіху;

— за допомогою гри удосконалюється мовлення учнів;

— гра викликає цікавість, позитивні емоції, що створює позитивну атмосферу на уроці;

— гра має здоров'язбережувальний вплив.

Гра — єдиний вид діяльності, в якому процесові надається більше значення, ніж результату. Мотив гри полягає в самому процесі, який слугує результатом, а

результат - проміжною ланкою процесу. Відповідно до психолого-фізіологічних особливостей свого віку молодші школярі постійно відчувають потребу в грі, ігровому спілкуванні.

Особливість навчальної гри як форми навчання полягає в тому, що вона досягає своєї мети непомітно для учня, бо не потребує ніяких способів насильства над особистістю. Тому позитивне ставлення вчителя до ігрової діяльності збереже цінність гри в освітньому процесі навчальної школи, приведе до позитивних результатів у навчально-виховному процесі.

Проте існують і обмеження для проведення дидактичних ігор:

1. Не варто організовувати навчальну гру, якщо учні недостатньо знають тему.

2. Недоцільно впроваджувати ігри на заліках і іспитах, якщо вони не використовувалися в ході навчання.

3. Не слід застосовувати ігри з тих предметів і програмних тем, де вони не можуть дати позитивного ефекту.

У практичній роботі я використовую такі ігри:

“Мовчанка”

Обладнання: набір карток з числами, геометричні фігури.

Зміст гри. Основне правило: учень повинен відповідати на запитання вчителя, не вимовляючи жодного слова.

“Магічний квадрат”

Зміст гри. Заповнити магічний квадрат так, щоб сума чисел, які стоять у будь-якому горизонтальному або вертикальному ряду, а також на будь-якій діагоналі квадрата, дорівнювали одному й тому ж числу.

“Зірви огірок”

Обладнання: таблиця, на якій намальована грядка, де ростуть огірки. На зворотній стороні огірків вирази.

Вивчаючи споріднені слова, пропоную дітям гру “Лото”. Кожен учень має картку, розкреслену на 6 (або 9) клітинок. У кожній клітинці різні слова. Вчитель – ведучий має набір коренів слів, які оголошуються послідовно всім гравцям. Діти мають проаналізувати оголошений корінь слова, виділити в кожному слові на власній картці корені слів і, якщо співпадають корені, слово закривається. Виграє той, хто найперший закриє всі слова. А тепер задумаємося, яку роботу виконав кожен учень? А дитина, захоплена грою, і не помічає, що вчиться – пізнає нові, запам’ятовує, повторює, орієнтується в різних ситуаціях, узагальнює, робить висновки.

Всі ігри, які можуть мати орієнтацію на виховання у молодших школярів естетичної чуйності до природи, я поділяю на три групи.

Перша група – ігри, спрямовані на розвиток здатності молодших школярів розрізняти різноманіття зовнішніх виразних властивостей природних об’єктів і явищ.

Друга – ігри, пов’язані із вдосконаленням уміння ставити себе на місце іншого, виявляти співчуття.

Третя – ігри, які сприяють розвитку у школярів сприйнятливості до зовнішньої виразності в природі і здатності виявляти співчутливі реакції стосовно до природних об’єктів.

Перша група містить такі ігри:

“Кольори”, “Яких кольорів більше?”, “Відмінки”, “Впізнай по голосу”, “Що ти чуєш за вікном?”, “Кого (що) тобі нагадують ці звуки”, “Хто як рухається”, “Зоопарк”, “Чарівне листя”, “Що змінилось?”, “Зайвий колір”, “Зайвий звук”, “Картина за вікном” та ні. Майже всі запропоновані ігри передбачають виявлення школярами однієї зовнішньої виразності властивості природи. Наприклад, під час гри “Впізнай по голосу” молодші школярі після ознайомлення із записами чи імітацією “голосів” природи мають визначити, який природний об’єкт може утворювати подібні звуки (група звуків відповідає співу птаха, голосу тварин, шелесту трави і листя, шуму води і вітру). Гра розвиває здатність школярів розрізняти звук та групи звуків за висотою, силою, ритмічною організацією, тембровим забарвленням, диференціювати звуки природи. Такі ігри за правильного введення у виховний процес розвивають спостережливість, розширюють коло сприйняття естетично цінних об’єктів природи, сприяють формуванню у дітей потреби у спілкуванні з природою.

До другої групи входять ігри

“Визнач настрій”, “Дикі та домашні тварини”, “Незавершене оповідання”, “Незвичайна ситуація”, “Озвучення картини” тощо. Вони орієнтовані на формування умінь розрізняти і розуміти емоційні етапи товаришів, однолітків, дорослих, пізніше – звірів, птахів, рослин; створювати образи, передавати їх за допомогою різних засобів художньої виразності. Наприклад, гра “Дикі та домашні тварини” спрямована на розвиток здатності виявляти характерне у руках, особливості поведінки тварин; одухотворення природних об’єктів.

Ігри третьої групи закріплюють знання й уміння, набуті під час виконання ігор перших двох груп. Під час ігор “Дивна подорож до лісу”, “Гра в лісових мешканців”, “Подорож до країни Див” тощо молодші школярі виявляють свою чутливість до природи, здатність до емоційної децентрації, створення образів, естетичної оцінки природних об’єктів і явищ з точки зору їх виразності.

Введення таких ігор сприятиме формуванню в дітей елементів еколого-естетичної культури.

На уроках музики я використовую такі ігри,як: музично-дидактичні, сюжетно-рольові, та проблемно-моделюючі.

Музично-дидактичні ігри можуть бути різноманітні за завданням і змістом. Так, ігри-загадки, ігри-змагання сприяють засвоєнню, закріпленню знань, оволодінню спробами пізнавальної діяльності, сприяють формуванню в дітей навичок музичного сприймання, вміння розрізняти висоту, тембр, силу і тривалість звуку, планомірно розвивають високий, динамічний, ритмічний і тембровий слух. Ігри “Голосно-тихо”, “Швидко-повільно”, “Вгору-вниз”, “Луна”, “Дзеркало”, “Веселі діалоги” та інші доцільно проводити під час ознайомлення дітей з елементами музичної грамоти, організації процесу спостереження за розвитком музики, розширення емоційного, інтонаційного досвіду, лексичного запасу.

Розвиток звуковисотного слуху у першокласників починається з розпізнавання високих і низьких звуків. Для цього можна використовувати гру-загадку “Вгору-вниз”. Якщо діти почули високі звуки - підіймають руки вгору, низькі – опускають вниз, середні – тримають руки на рівні грудей. Хто помилився, той програв.

Для відчуття дітьми швидкості руху можна використовувати гру “Швидко-повільно”.

Для розвитку ритмічного, мелодичного слуху можна пропоную гру “Луна”. Вчитель співає декілька звуків або постукує нескладний ритмічний малюнок. Діти повинні повторити запропоноване. Хто помилився, вибуває з гри.

Гра допомагає розвивати творчу уяву та творчі здібності дитини.

У 2 класі на урок до дітей з’явився казкар-чарівник (тема: “Слова, що означають ознаки предметів”).

Вчитель: Не за горами високими, не за лісами густими, не за морями глибокими, а десь тут, недалеко, була невеличка казкова держава. Були там люди щасливі, бо вміли помічати красу земну: небо голубе, хмари біленькі, першу зелень і дощик сріблястий, - все навколо викликало у них радість, захоплення. Королева Веселка сіяла в душі людей почуття доброго і прекрасного.

Одного разу трапилась біда. Злий – презлий чарівник відняв у людей радість. Він розсіяв, розвіяв усі кольори добра і радості.

Казкар-Чарівник: - Діти, я отримав від мешканців казкової держави лист-прохання. Послухайте й допоможіть їм. Введіть у текст слова –ознаки.

На кожній парні – листочки з творчим завданням (діти працюють по парах).

Не впізнати … лісу … листочки тріпочуть на … вітрі. … листя застелило … землю. … виглядають … шапочки … грибів, пишаються … підосичника. А під берізкою сховалися … грибки на … ніжках.

Гра “Що таке добре, і що таке погано”.

Вчитель: - Уважно подивіться на зображений овал. Він нам нагадує обличчя людини, але у нього немає ні очей, ні носа, ні рота. Правильно виконавши завдання, ми дамо змогу людині виявити своє обличчя.

Учням даються деформовані прислів’я. Їм потрібно зібрати ці прислів’я і визначити їх тему (головну думку). На дошці кожна тема розміщена у парі з умовним позначенням людського обличчя. Правильно виконуючи завдання, діти поступово заповнюють коло.

Така гра має велике виховне значення, вона впливає на формування в дітей норм моралі, ближче знайомить їх з народною творчістю.

При формуванні природничих понять, зокрема під час вивчення теми “Звірі”, пропоную гру “Хто де живе”.

На дошці записано дві моделі слів.

Капітан двох команд мусить швидко в першому випадку розселити тварин, в другому – правильно написати назви тварин на дошці.

Також завжди звертаюся до гри при проведенні уроків математики. Виучуваний матеріал буде здаватися дітям важким і нецікавим. якщо в хід уроку не ввести гру.

Наприклад під час проведення усного рахунку можна використати цікаві форми гри, зокрема “Допоможемо Незнайкові”.

Вчитель: - Як ви вже мабуть знаєте, що Незнайко ніколи не ходить до школи, він дуже не любить вчитися, тому дуже часто допускає помилки. Ось так сталося і цього разу, він був дуже неуважним, подивіться як він обчислив вирази. Давайте допоможемо йому, виправимо помилки.

Діти активно намагаються, відповідати, щоб доказати Незнайкові, що на противагу йому вони дуже старанні, добре знають матеріал.

Можна ще використати такі ігри:

Числа – перебір.

Хід гри: Учні поділені на три команди. З кожної виходить по 5 учнів. Їм роздають картки з цифрами й знаками дій. За сигналом діти складають приклади на додавання. Потім вчитель пропонує з прикладами чи числами утворити інші приклади на додавання (наприклад, 3+7=10 і 7+3=10). У кожній команді один з її членів записує складені вирази на дошці. Порівнюючи пари виразів, діти повторюють переставний закон додавання. Виграє та команда, яка склала більше прикладів за відведений час і сформулювала переставний закон додавання.

“Калькулятор”

Обладнання: зображення моделі мікрокалькулятора, в якому екран містить проріз для встановлення чисел, результату дій над членами, про які йдеться у математичній загадці. Її загадує вчитель. Набори цифр.

Розглядаючи вищезгадані питання, можна прийти до висновку, що потреба у грі ніколи не зникне в людини. Для дитини особлива цінність гри полягає не тільки в тому, що вона дає їй можливість як загального, так і фізичного, духовного зростання, а й у плані підготовки до різних сфер життя. Гра для дитини, особливо в молодшому шкільному віці, наділена це й дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза грою. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормами спілкування з оточенням – із світом природи, з людьми; швидше опановує навичок і звичок культурної поведінки.