Полулях Т.М.
Моя методична проблема «Розвиток розумових здібностей школярів на уроках хімії». Працювала на ІІІ етапі – практичному. Мета, яку ставила перед собою: практичне випробування обраних новітніх методик
Зміст роботи включав:
1.Проведення практичних занять за обраними методиками.
2. Виокремлення позитивних та негативних сторін обраних методик.
3. Вироблення рекомендацій з питань обраних методик.
Обираючи оновлення методів навчання я ставила перед собою завдання: - як змінити методи навчання, щоб учити не просто знанням, а умінню самостійно мислити на основі цих знань?
Таким чином обрала методики які розвивають інтелект, пізнавальну активність, формувати самоосвітні навички.
Вивчаючи літературу, апробуючи методичні знахідки, ще раз переконалась що інформаційно-рецептивні та репродуктивні методи навчання є неспроможними повною мірою забезпечити досягнення мети формування компетентності школярів. Використання цих методів має сформувати базу для реалізації активних методів навчання, так само як діяльність репродуктивного рівня має стати підґрунтям конструктивної та творчої діяльності. Перегляд ролі інформаційно-рецептивних і репродуктивних методів у структурі навчального процесу та необхідність зменшення їх питомої ваги на користь активних методів навчання є очевидними.
Найбільш вдалими будуть аналітико-синтетичні методи навчання, застосування яких спонукає учня під час уроку до мисленнєвої діяльності. Під час уроку учні: аналізують, упорядковують, систематизують, порівнюють, встановлюють зв'язки (між словами, частинами цілого), протиставляють, розрізняють, диференціюють, виділяють частини, виводять (висновки, наслідки, тощо ), впорядковують, ставлять запитання, визначають співвідношення, відокремлюють, впорядковують.
Вони приводять в систему, компонують, з'єднують, створюють, проектують, розробляють, придумують, конструюють, створюють (принципи, правила), об'єднують в одне ціле, укрупнюють, надають завершеного вигляду, трансформують, модифікують, підправляють, систематизують, приводять до робочого стану, перебудовують, перерозподіляють, переробляють, споруджують, використовують замість чогось, формулюють гіпотези. А також, оцінюють, розцінюють, аргументують, наводять докази, визначають (величину, цінність, користь, шкоду), віддають перевагу; роблять вибір, приводять у відповідність (вимогам, стандартам, критеріям), роблять висновки, переконують, приймають рішення, відстоюють, виправдовують (заходи, вчинки, тощо), судять, приписують (клас, ранг), стають арбітрами, передбачають, прогнозують, розподіляють місця, надають рекомендацію, підкріпляють доказами, свідчать на користь (чогось/когось).
Один із таких методів є метод вправ, які можуть бути репродуктивними, пошуковими, творчими та інші.
Протягом року, перебуваючи на третьому етапі, практичному, я підбирала різноманітні вправи і застосовувала в навчальному процесі, шукаючи найбільш оптимальні для школярів, які спонукали б учня під час уроку до мисленнєвої діяльності.
Центральним аспектом цього є розвиток творчого мислення школяра, зокрема під час роботи над творчими вправами. Така робота задовольняє наступні вимоги:
- реалізує пізнавальну потребу школяра, що ґрунтується на природних інстинктивних реакціях – «дослідницькій» та «ігровій»; потребу у враженнях , спілкуванні, самореалізації та самоактуалізації;
- втілює єдність змістового, почуттєво-емоційного та операціонального в пізнавальній діяльності ;
- відповідає основним критеріям: понятійності, самостійності, гнучкості, ігровій комбінаторності;
- орієнтує не на результат,а на спосіб дії.
Робота над творчими вправами здійснюється поетапно засобами дослідницьких, ігрових творчо-прикладних дій, у ході яких відбувається розвиток та діалектичне поєднання операціонального та образно-процесу у вигляді ділової гри з елементами змагання , театральної дії. В основі ділової гри ,- з розподілом ролей, вибором стратегії поведінки, плануванням дій,- лежить продуктивне спілкування вчителя з учнями й останніх між собою. У процесі ж гри для кожного учня характерні певне напруження думки , вольових зусиль , вияв емоцій. Все це допомагає дитині долати труднощі під час розв’язання певного творчого завдання, яке лежить в основі гри, підкріплює мотив досягнення і надихає на подальшу творчість.
Вирішуючи проблемну ситуацію, учень спирається на аналогію, яка поєднує предмети не за формою а за змістом. Втручання вчителя у творчий пошук учня має бути обережним, зваженим, таким, що містить приховані підказки. Вчитель має спрямувати дитину на власні розв’язки , а не насаджувати свої.
Дитина має усвідомити сутність незрозумілого і знайти причиново-наслідкові залежності. Адже нова ідея виникає лише тоді, коли людина має певний запас знань і на тлі вже відомого може осягнути незрозуміле.
Для того, щоб стимулювати розвиток творчого мислення школярів, створюються зовнішні ігрові умови та формується необхідні мислитель ні операції за допомогою спеціальних вправ. В іграх мозок дитини начебто тренує дійсно людську здібність – створювати нові ідеї, конструкції, об’єкти, продукти, які удосконалюють вже досягнуте, реконструюють його або конструюють щось принципово нове.
Вправа – метод навчання, що припускає багаторазове, свідоме повторення розумових і практичних дій з метою формування, закріплення й удосконалення необхідних навичок і умінь.
Функція методу вправи полягає у трансформуванні частин знань учня в навички й уміння з метою сформувати в нього готовність до вмілих практичних дій, відтворювальну і творчу активність у різних умовах. Діагностичне значення вправи в тому, що тільки глибоке розуміння дитиною набутих знань забезпечує можливість оволодіння міцними уміннями і навичками.
Навчальний результат вправ виявляється в опануванні системи прийомів, спосіб практичної дії в інтелектуальній сфері.
За О.Біляєвим, сучасна методика розрізняє вправи репродуктивні (відтворення вивченого за зразком), конструктивні (перебудова, заміна одних моделей іншими) і творчі, пов’язані з творчою уявою й розраховані на варіантність та індивідуальність виконання (складання задач, редагування тексту, написання оповідань про вивчені явища тощо)
Творчі вправи передбачають формування вмінь переносити набуті навички в змінені умови, застосувати їх у нестандартних обставинах, в уявних, умовно-реальних і природних ситуаціях.
Побудова уроку сприяє також сприяє успішній інтелектуальній діяльності. Останньою керують так, що вона, за можливості, проходила через дві стадії – дослідницько-спостережувальну і комбінаторно-конструктивну.
Комбінаторно-конструктивні дії удосконалюють операціональні вміння школярів. Одночасно саме на цій стадії з’являється внутрішня мотивація – зацікавленість об’єктом, вторинна, глибока децентрація. На цій стадії скасування зовнішніх ігрових умов, у які входили різні види змагань, не знижує активності дітей та їхнього мислення.
Проводяться уроки різних типів, але завжди створюється необхідний емоційний настрій, обов’язково включається перегляд ілюстрацій, слухання і малювання музики, розповіді за малюнками з виключенням уяви та фантазії.
На першому етапі формулюємо і розв’язуємо творче завдання, пропонуючи дітям тільки роль виконавців вказівок учителя. На цьому етапі діти глибоко засвоюють загальні поняття, які неповинні бути «мертвими». Їх необхідно наповнити змістом і «оживити» в дитячій уяві. «Оживити» поняття, зробити його наочним, доступним для сприйняття дитиною допомагають вірші, розповіді та казки. Одночасно з поняттям формується розуміння.
На другому етапі завдання дає вчитель, але варіанти рішень пропонується знайти самостійно.На третьому етапі учні отримують творчі завдання і самі формулюють проблему, знаходять шляхи її вирішення, проходять всі пошукові етапи, які наштовхують їх на наступні висновки.
Однією з найважливіших умов успішного виконання творчих вправ є особливий тип спілкування вчителя та учня, за якого зберігається взаємна рівноправність і зацікавленість співрозмовників у поглядах, думках один одного. Якщо ж у класі психологічна ситуація визначатимуться авторитарним спілкуванням, творчі вправи вилучатимуть будь-яке значення.
Великого значення надаю інтегративним та інтерактивним вправам, які дуже гармонійно поєднуються в одному уроці.
Результатами роботи на ІІІ етапі стали:
- Підготовка системи різнохарактерних вправ з хімії для учнів 7,8 класів.
- Свої напрацювання демонструвала на виставці «Освіта Чернігівського району – 2012».
- Система пошукових та творчих вправ були надані для друку методичного бюлетеня районного відділу освіти.(березень 2012)
- Розроблено систему уроків з використанням аналітико-синтетичних методів.